4 maja 2022
forumIdei
Ukraina mówi: #4 Ukraińska tożsamość w lustrze wojny

Україна говорить: #4 Українська ідентичність у дзеркалі війни

Voices of Ukraine: #4 Ukrainian identity in the mirror of war
Czwarta dyskusja z cyklu debat forumIdei Fundacji Batorego i tygodnika Polityka „Ukraina mówi”.

  • Europa Wschodnia
  • Ukraina

— Далі українською —

Czwarta dyskusja z cyklu debat forumIdei Fundacji Batorego i tygodnika Polityka „Ukraina mówi”

Ukraińska tożsamość w lustrze wojny

Fundacja Batorego oraz tygodnik Polityka zapraszają na czwartą debatę z cyklu „Ukraina mówi”. Od miesiąca w każdą środę o godz. 17 rozmawiamy z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.

Zapytaliśmy autorki i autorów z Ukrainy o to, co wojna, a zwłaszcza jej najnowsza odsłona, czyli atak Rosji w dniu 24 lutego powiedziała o tożsamości Ukraińców i Ukrainek, o tym jak jest ona kształtowania i opowiadana. Czy tragedia ostatnich miesięcy to, jak przekonują niektórzy, kolejny  – po Hołodomorze i Rozstrzelanym odrodzeniu, katastrofie w Czarnobylu i Rewolucji godności – przełom, który tworzy współczesnych Ukraińców? Czy można mówić o tym, że doświadczenie katastrof o apokaliptycznym wręcz wymiarze, naznaczyło Ukraińców szczególną świadomością?  Jak rozumie samą siebie społeczeństwo prowadzące obronną wojnę przeciw imperialistycznemu agresorowi, który nie cofa się przed aktami ludobójstwa byle podporządkować sobie dawną kolonię? Na ile powszechne jest przekonanie, że eksterminacja ludności cywilnej, której symbolem stała się Bucza, czyni stawką wojny nie tylko suwerenność państwa, ale także samo przetrwanie narodu, nadając walce z Rosją biologiczny wręcz sens? Jak obecna odsłona wojny zmieniała samopostrzeganie Ukrainek i Ukraińców, ich autodefiniowanie się wobec Rosji i wielowiekowych relacji/zależności, wobec rosyjskiego języka, ale też wobec Europy. Czy jesteśmy świadkami ostatecznego etapu dekolonizacji? Do jakich kodów kulturowych – takich, jak rozpoznanie w rosyjskich żołnierzach tolkienowskich orków – odwołują się Ukraińcy i Ukraińcy opowiadając sobie dramatyczne wydarzenia, których doświadczają? Wydaje się, że po 24 lutego Ukraińcy pokazali sobie i światu, że są narodem uniwersalnym, gotowym do samotnej walki o uniwersalne wartości. O ile wojna – trwająca przecież od 2014 roku – nie jest dla Ukraińców niczym nowym, to nowością jest właśnie ten wizerunek Dawida zmagającego się z Goliatem o wolność i demokrację, z którym udało się wreszcie przebić do świata. Czy ten komunikacyjny sukces zmienia coś w autointerpretacji Ukraińców?

O wpływ wojny na ukraińską tożsamość zapytaliśmy ludzi ukraińskiej kultury:

  • Wirę Ahejewą (Uniwersytet Narodowy „Akademia Mohylańska” w Kijowie)
  • Sofiję Andruchowycz (pisarka, tłumaczka oraz publicystka)
  • Andrija Portnowa (Uniwersytet Europejski Viadrina we Frankfurcie nad Odrą)
  • Mykołę Riabczuka (pisarz i publicysta)

Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego)


Edwin Bendyk – prezes Fundacji im. Stefana Batorego. Dziennikarz, publicysta i pisarz, do niedawna kierował działem naukowym tygodnika „Polityka”. Wykłada w Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, gdzie współtworzył Ośrodek Badań nad Przyszłością.

Wira Ahejewa (Віра Агеєва) – literaruroznawczyni, doktor filologii związana z Uniwersytetem Narodowym „Akademia Mohylańska” w Kijowie. Laureatka Nagrody Szewczenki (1996) i Nagrody Petra Mohyły (2008). Członkini jury BBC Book of the Year. Współzałożycielka Kijowskiego Instytutu Badań nad Genderem. Liczne prace Ahajewej skupiają się na problematyce tożsamości płciowej i złożoności relacji między płciami, ale jest także uznaną badaczką XX-wiecznej prozy ukraińskiej, zwłaszcza tej tworzonej przez autorów należących do Rozstrzelanego odrodzenia.

Sofija Andruchowycz (Софія Андрухович) – ukraińska pisarka, tłumaczka i publicystka. Autorka książek Lato Mileny (2002), Starzy ludzie (2003), Kobiety ich mężczyzn (2005, wydanie polskie 2007), Siomga (2007, wydanie polskie 2009), Felix Austria (2014, wydanie polskie 2015), Suzirja Kurky (2016), Amadoka (2020). Współredaktorka pisma „Czetwer”, tłumaczka książek Manueli Gretkowskiej, J. K. Rowling, Nicka Daviesa, Gregora Dallasa, Petera Taylora, Jennifer Egan oraz Ayn Rand. Laureatka m.in. nagrody literackiej wydawnictwa „Smołoskyp” (2001), Nagrody „Litakcent Roku” (2014), „Książka Roku BBC” (2014) oraz Nagrody literackiej im. Josepha Conrada-Korzeniowskiego (2015).

Andrij Portnow (Андрій Портнов) – historyk, publicysta, redaktor. Profesor historii Ukrainy na Uniwersytecie Europejskim Viadrina we Frankfurcie nad Odrą, dyrektor ośrodka analitycznego PRISMA UKRAЇNA Research Network Eastern Europe w Berlinie, członek ukraińskiego PEN Clubu oraz Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde. Autor sześć monografii, ponad 200 artykułów, rozdziałów i recenzji książek. W pracy naukowo-badawczej zajmuje się między innymi polsko-rosyjsko-ukraińskim trójkątem historii i pamięci, badaniami nad ludobójstwem i pamięcią, historiografią ukraińską i sowiecką, emigracją ukraińską w międzywojennej Europie, rozbiorami Polski i ukraińską polityką Imperium Rosyjskiego.

Mykoła Riabczuk (Микола Рябчук) – poeta, prozaik, krytyk literacki, tłumacz, kulturolog i politolog. Znany z artykułów analitycznych i esejów na temat ukraińskiej polityki, tożsamości narodowej oraz analizy historii Ukrainy z perspektywy postkolonialnej. Jest honorowym prezesem ukraińskiego PEN Clubu, pracownikiem naukowym Instytutu Badań Politycznych i Narodowościowych Ukraińskiej Akademii Nauk oraz wykładowcą Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego we Lwowie i Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego. Kilkakrotnie otrzymywał nagrody za najlepszy artykuł roku, a Od Małorosji do Ukrainy i Dwie Ukrainy zdobyły tytuł „Książki roku”. Jest laureatem Nagrody Polcul Foundation za działania na rzecz dobrych stosunków ukraińsko-polskich (1998), polsko-ukraińskiej Nagrody Pojednania (2002) oraz Odznaki Honorowej „Bene Merito” Ministra Spraw Zagranicznych RP (2009).


Четверта дискусія з циклу дебат forumIdei Фонду Баторія і тижневика “Polityka” “Говорить Україна”

Українська ідентичність у дзеркалі війни

Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на четверту дискусію з циклу “Говорить Україна”. Упродовж місяця кожної середи о 17:00 розмовляємо з українськими експертками й експертами та людьми культури.

Хочемо запитати авторок і авторів з України, що війна, особливо її новий етап, який почався 24 лютого широкомасштабним наступом Росії, відкрила про ідентичність українців та українок, про те, як ця ідентичність формується і презентується. Чи трагедія останніх місяців — це, як переконує дехто, черговий, після Голодомору і Ростріляного відродження, Чорнобильської катастрофи та Революції Гідності, перелом, який творить сучасних українців? Чи можна говорити про те, що досвід катастроф апокаліптичного виміру в особливий спосіб позначився на свідомості українців? Як розуміє себе суспільство, яке провадить оборонну війну проти імперського агресора, котрий не зупиняється перед актами геноциду, щоб тільки підпорядкувати собі колишню колонію? Наскільки повсюдним є переконання, що винищення цивільного населення, символом якого стала Буча, робить ставкою війни не тільки державну суверенність, але також саме існування народу, що надає боротьбі з Росією біологічного сенсу? Як теперішній етап війни змінював погляд на себе українок та українців, їхнє автоокреслення стосовно Росії і багатовікових відносин/залежностей, стосовно російської мови, а також стосовно Європи. Чи ми є свідками остаточного етапу деколонізації? До яких культурних кодів (напр., називання російських солдатів толкієнівськими орками) звертаються українці та українки, розповідаючи собі драматичні події, які вони переживають? Здається, після 24 лютого українці показали собі і світові, що вони є універсальним народом, готовим до самотньої боротьби за універсальні цінності. Хоча війна, яка триває від 2014 року, не є для українців нічим новим, та новим став власне цей образ Давида, що бореться з Голіафом за свободу і демократію, з яким вдалося врешті пробитися до світу. Чи цей комунікаційний успіх щось змінює в автоінтерпретації українців?

Про вплив війни на українську ідентичність нам розповідатимуть люди української культури:

  • Віра Агеєва (Національний Університет “Києво-Могилянська Академія” у Києві)
  • Софія Андрухович (письменниця, перекладачка і публіцистка)
  • Андрій Портнов (Європейський Університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері)
  • Микола Рябчук (письменник і журналіст)

Модерування: Едвін Бендик (голова Фонду ім. Стефана Баторія)

_____________________________________________________

Едвін Бендик (Edwin Bendyk) — голова Фонду ім. Стефана Баторія. Журналіст, публіцист і письменник, донедавна керував науковим відділом тижневика “Polityka”. Викладає в Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, де співтворив Центр Досліджень Майбутнього (Ośrodek Badań nad Przyszłością).

Віра Агеєва — літературознавиця, доктор філології, пов’язана з Національним Університетом “Києво-Могилянська Академія” у Києві. Лавреатка Премії Шевченка (1996) i Премії Петра Могили (2008). Членкиня журі Книжка Року BBC. Співзасновниця Київського Інституту Гендерних Досліджень. У багатьох працях засереджується на проблематиці статевої ідентичності і здатності відносин між статями. Відома дослідниця української прози XX ст., особливо авторів Розстріляного відродження.

Софія Андрухович — українська письменниця, перекладачка і публіцисткаa. Авторка книжок Літо Мілени (2002), Старі люди (2003), Жінки їхніх чоловіків (2005, польське видання 2007), Сьомга (2007, польське видання 2009), Фелікс Австрія (2014, польське видання 2015), Сузір’я Курки (2016), Амадока (2020). Співредакторока часопису “Четвер”, перекладачка книжок Мануелі Ґретковської, Дж. K. Роулінґ, Ніка Дейвіса, Ґреґора Далласа, Пітера Тейлора, Дженіфер Іґан та Айн Ренд. Лавреатка літературної премії видавництва “Смолоскип” (2001), премії ЛітАкцент Року (2014), Книжка Року BBC (2014) та Премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського (2015).

Андрій Портнов — історик, публіцист, редактор. Професор історії України в Європейському Університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері, директор аналітичного центру PRISMA UKRAЇNA Research Network Eastern Europe у Берліні, член українського ПЕН-Клубу і Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde. Автор шести монографій, понад 200 статей, розділів і рецензій книг. Займається польсько-російсько-українським трикутником історії і пам’яті, дослідженнями геноциду і пам’яттю, українською і совєтською історіографією, українською еміграцією у міжвоєнній Європі, поділами Польщі та українською політикою Російської імперії.

Микола Рябчук — поет, прозаїк, літературний критик, перекладач, культуролог і політолог. Автор численних аналітичних статей та есеїв про українську політику, національну ідентичність та історію України з постколоніальної перспективи. Почесний голова українського ПЕН-Клубу, науковий працівник Інституту Політичних і Етнонаціональних Досліджень Української Академії Наук, викладач Українського Католицького Університету у Львові і Студій Східної Європи Варшавського Університету. Отримував премії за найкращу статтю року, а книжки Від Малоросії до України i Дві України здобували титул Книжки Року. Лавреат премії Polcul Foundation за внесок у розбудову добрих польсько-українських відносин (1998), нагороди Польсько-Української Капітули за внесок у польсько-українську співпрацю (2002) та почесної відзнаки “Bene Merito” міністра закордонних справ РП (2009).