— Далі українською —
Piąta dyskusja z cyklu debat forumIdei Fundacji Batorego i tygodnika Polityka „Ukraina mówi”
Wyrabianie cyfrowej odporności
Fundacja Batorego oraz tygodnik Polityka zapraszają na piątą debatę z cyklu „Ukraina mówi”. W tym cyklu rozmawiamy z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.
Ukraina jest stawiana za wzór kraju, który systemowo podszedł do transformacji cyfrowej. Model decentralizacyjny nie był wdrażany wyłącznie w kontekście reformy samorządu, ale wykorzystano go również w budowie i wdrażaniu rozwiązań technologicznych. To przesądziło m.in. o sukcesie aplikacji Dija (Дія), nie tylko w czasie pokoju, ale również wojny. Aplikacja ta wymusiła szybki rozwój usług cyfrowych i stała się trwałym elementem zarządzania ukraińskim państwem. Nie jest to jednak zupełnie nowy fenomen. Od wielu lat, w Ukrainie wdrażane są polityki otwierania danych. Zarówno na poziomie rządowym – tu za przykład może służyć chociażby system zamówień publicznych ProZorro – jak i samorządowym. Lwów jest jednym z miast, które otworzył wiele zasobów danych, co pozwoliło na tworzenie lepszych polityk miejskich. Technologie pomogły również ukraińskiemu państwu zwiększyć skuteczności walki z korupcją i zaangażować obywateli oraz organizacje społeczne w życie publiczne. Na tej bazie wyrosło, powszechnie podziwiane, zaangażowanie Ukraińców i Ukrainek we wsparcie wysiłku wojennego również w Internecie.
Wojna miała jednak także negatywny wpływ na otwartość danych publicznych, dzięki którym sektor technologii publicznych mógł się z powodzeniem rozwijać. Wiele baz danych zostało zamkniętych, co spotkało się ze sprzeciwem aktywistów i aktywistek. Czy to tylko przejściowy trend, czy też realne jest ryzyko cofnięcia się do czasów przed transformacją cyfrową? Czy sami Ukraińcy i Ukrainki są zadowoleni z tej transformacji? Jak wyglądała współpraca różnych sektorów w jej wprowadzaniu i jak ten model sprawdza się w czasie wojny?
Na te i inne pytania odpowiedzieli:
Prowadzenie: Krzysztof Izdebski (ekspert forumIdei Fundacji im. Stefana Batorego oraz Open Spending EU Coalition)
Mstyslaw Banik (Мстислав Банік) – od trzech lat pracuje w Ministerstwie Transformacji Cyfrowej Ukrainy. Obecnie jest dyrektorem odpowiedzialnym za rozwój usług cyfrowych dla ludności, a wcześniej był doradcą Ministra. Jest jednym z pomysłodawców i twórców systemu Diia, czyli „Państwo i ja”, która zastępuje obywatelom Ukrainy dokumenty tożsamości oraz pozwala na korzystanie z usług publicznych. Diia zyskała szczególne znaczenie w czasie wojny, pozwalając m.in. zachować obywatelom możliwość kontaktu z urzędami. Przed karierą w Ministerstwie, Mstyslaw pracował w sektorze prywatnym i specjalizował się w marketingu i komunikacji w Internecie. Chciałby żeby 100 % usług publicznych było dostępnych cyfrowo.
Olena Hunko (Олена Гунько) – kierowniczka Biura Informatyki w Lwowskiej Radzie Miejskiej. Ma w sumie ponad 10 lat doświadczenia pracy w Lwowskiej Radzie Miejskiej w różnych obszarach. W latach 2017-2019 była kierowniczką projektu „Otwarte dane Lwowa” w Miejskim Centrum Informatycznym. W latach 2010-2016 zaś analityczką programu analityczno-badawczego w Instytucie Miejskim. Od 2017 jest członkinią Ukrainian Oped Data Leaders Network.
Nadiia Babynska (Надія Бабинська) – ekspertka ds. otwartych danych i koordynatorka projektów z Ukrainy. Projektuje i koordynuje projekty z zakresu technologii obywatelskich, gov-tech oraz otwartych danych. Nadiia jest założycielką jednej z największych w Ukrainie społeczności otwartych danych „OpenUp”. Jest konsultantką międzynarodowych organizacji w zakresie otwartych danych i otwartego rządu. Nadiia Babynska została uznana za jedną z 9 kobiet, które zmieniły technologie obywatelskie i IT w Ukrainie według listy civictechwomen Inkubatora 1991. Była finalistką nagrody Open Data Leaders Award w Ukrainie w 2018 roku.
Krzysztof Izdebski – ekspert ForumIdei Fundacji im. Stefana Batorego oraz Open Spending EU Coalition. Członek Rady Programowej Archiwum Osiatyńskiego. Stypendysta Marshall Memorial, Marcin Król Fellowship i Recharge Advocacy Rights in Europe. Jest prawnikiem, absolwentem Uniwersytetu Warszawskiego i specjalizuje się w dostępie do informacji publicznej, ponownym wykorzystywaniu informacji sektora publicznego oraz wpływie technologii na demokrację. Posiada szerokie doświadczenie w budowaniu relacji pomiędzy administracją publiczną a obywatelami. Jest autorem publikacji z zakresu przejrzystości, technologii, administracji publicznej, korupcji oraz partycypacji społecznej.
Wiktor Nestulia (Віктор Нестуля) – przed dołączeniem do Open Contracting Partnership pełnił funkcję p.o. dyrektora w państwowej spółce Medyczne Przetargi w Ukrainie (Медичні закупівлі України), czyli centralnej jednostce zakupowej powołanej przez Ministerstwo Zdrowia Ukrainy do realizacji medycznych zamówień publicznych. W latach 2015-2018 był dyrektorem programowym w Transparency International Ukraina. Jego portfolio obejmowało pięć znaczących inicjatyw – rozwój systemów ProZorro, ProZorro.Sale, budowanie społeczności DOZORRO oraz rozwój systemu e-Zdrowie.
П’ята дискусія з циклу дебат forumIdei Фонду Баторія і тижневика “Polityka” “ Україна Говорить”
озвиток цифрової стійкості
Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на п’яту дискусію з циклу “Говорить Україна”. В цьому циклі розмовляємо з українськими експертками й експертами, публіцистками і публіцистами та людьми культури.
Україну ставлять за приклад країни, яка системно підійшла до цифрової трансформації. Модель децентралізації здійснювалася не лише у контексті реформи самоврядування, її також використано у створенні і застосуванні технологічних розв’язань. Це визначило зокрема успіх аплікації “Дія”, також під час війни. Ця аплікація стимулювала швидкий розвиток цифрових послуг і стала стійким елементом управління державою. Проте це не є цілком новий феномен. Багато років в Україні здійснюється політика відкритих даних, як на урядовому (тут прикладом може служити хоч би система публічних закупівель ProZorro), так і самоврядному рівні. Львів є одним із міст, яке відкрило багато засобів даних, що дозволило на формування ліпшої міської політики. Технології також допомогли українській державі збільшити ефективність боротьби з корупцією та залучити громадян і громадські організації у публічне життя. На цій базі зросло заангажування українців та українок у воєнну підтримку також в інтернеті, чим усі захоплюються.
Проте війна мала також негативний вплив на відкритість публічних даних, завдяки яким сектор публічних технологій міг успішно розвиватися. Багато баз даних було закрито, що викликало спротив автивістів і активісток. Чи це тільки проміжна тенденція, чи реальним є ризик повернення до часів з-перед цифрової трансформації? Чи самі українці та українки задоволені з цієї трансформації? Як виглядала співпраця різних секторів у її запровадженні і як ця модель справдилася під час війни?
На ці та інші питання відповідатимуть:
Модерування: Кшиштоф Іздебський (експерт forumIdei Фонду ім. Стефана Баторія та Open Spending EU Coalition)
Мстислав Банік — три роки працює в Міністерстві цифрової трансформації України. Нині відповідає за розвиток цифрових послуг для населення, раніше був радником міністра. Один з ідейних і фактичних творців системи “Дія”, тобто “Держава і я”, яка замінює громадянам України ідентифікаційні документи і дозволяє на користання з публічних послуг. “Дія” здобула особливе значення під час війни, бо дозволила громадянам зберегти можливість контактів з органами влади. До роботи в Міністерстві цифрової трансформації працював у приватному секторі і спеціалізувався на маркетингу та комунікації в інтернеті. Прагне, щоб 100% публічних послуг було доступних у цифровій формі.
Олена Гунько — керівниця управління інформаційних технологій департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Має понад 10 років досвіду роботи у Львівській міській раді в різних ділянках. У 2017–2019 роках керувала проєктом “Відкриті дані Львова” у Міському центрі інформаційних технологій. У 2010–2016 роках працювала як аналітикиня аналітично-дослідницької програми Інституту міста. Від 2017 року членкиня Ukrainian Oped Data Leaders Network.
Надія Бабинська — експертка з відкритих даних і координаторка проєктів. Створює і координує проєкти з громадських технологій, gov-tech і відкритих даних. Засновниця однієї з найбільших в Україні спільнот відкритих даних OpenUp. Консультантка міжнародних організацій в галузі відкритих даних і відкритого уряду. Була визнана однією з 9 жінок, які змінили громадські технології й IT в Україні за списком civictechwomen “Інкубатора 1991”. Фіналістка премії Open Data Leaders Award в Україні 2018 року.
Кшиштоф Іздебський (Krzysztof Izdebski) — експерт forumIdei Фонду ім. Стефана Баторія та Open Spending EU Coalition. Член Програмної Ради Архіву Осятинського. Стипендіат Marshall Memorial, Marcin Król Fellowship i Recharge Advocacy Rights in Europe. Юрист, випускник Варшавського університету, спеціалізується на доступі до публічної інформації, всторинному використанні інформації публічного сектора і впливі технологій на демократію. Має багатий досвід у будуванні стосунків між публічною адміністрацією та громадянами. Автор публікацій про прозорість, технології, публічну адміністрацію, корупцію і громадянську партиципацію.
Віктор Нестуля — перед долученням до Open Contracting Partnership був виконувачем обов’язків директора у державній спілці Медичні закупівлі України, тобто центральній закупівельній структурі, створеній Міністерством охорони здоров’я України для реалізації медичних публічних закупівель. У 2015–2018 роках був програмним директором у Transparency International Україна. Його портфоліо охоплює такі важливі ініціативи: розвиток систем ProZorro, ProZorro.Sale, створення спільноти DOZORRO та розвиток системи eZdorovya.
Pierwsza debata z udziałem autorów książek nominowanych do finału Nagrody im. Marcina Króla za rok 2021 była jednocześnie pierwszą po pandemicznej przerwie dyskusją na żywo w siedzibie Fundacji Batorego. Rozmawialiśmy o tym, jak konserwatyzm, liberalizm i socjalizm traktują wojnę jako zjawisko polityczne i społeczne. Czy w ogóle klasyczne filozofie polityki Zachodu są w stanie zrozumieć wojnę – przede wszystkim tę trwającą za naszą wschodnią granicą, ale także wojnę w ogóle? Czy wojna w Ukrainie odsłania niedostatki starych opowieści politycznych i pokazuje potrzebę nowych idei?
W dyskusji udział wzięli:
Prowadzenie: Łukasz Pawłowski (socjolog, publicysta).
Ustanowiona w tym roku przez Fundację Batorego Nagroda im. Marcina Króla ma wspierać rozwój debaty publicznej poprzez zachętę do pogłębionej refleksji nad zjawiskami i trendami współczesności oraz wyzwaniami przyszłości, tworzenia nowych idei i prób opisu rzeczywistości, poszukiwania odpowiedzi na kryzys demokracji i wartości demokratycznych oraz poszerzania przestrzeni intelektualnego dyskursu ponad podziałami.
W połowie kwietnia Kapituła Nagrody wybrała pięć książek-finalistek. Zwycięski tytuł ogłoszony zostanie 26 maja. Przed ogłoszeniem książki-laureatki tegorocznej Nagrody Fundacja Batorego organizuje dwie publiczne debaty z autorami książek nominowanych do Nagrody oraz innymi ważnymi uczestniczkami i uczestnikami polskiej debaty intelektualnej.
(Więcej informacji o Nagrodzie oraz lista nominowanych w tegorocznej edycji książek znajduje się tutaj.
_____________________________________________________
Marek Cichocki – dr. hab., filozof, politolog, znawcą stosunków polsko-niemieckich. Redaktor naczelny pisma „Nowa Europa”, współtworzył i redaguje także „Teologię Polityczną”. Były doradca społeczny w kancelarii Prezydenta RP, wieloletni wykładowca akademicki, obecnie dyrektor programowy Centrum Europejskiego w Natolinie i profesor w Collegium Civitas. Specjalizuje się w historii idei i filozofii politycznej.
Julia Fiedroczuk – dr hab., pisarka, poetka, tłumaczka i wykładowczyni literatury amerykańskiej na Instytucie Anglistyki Uniwersytet Warszawskiego. Jest stałą współpracowniczką „Przekroju”, felietonistką „Polityki”. Jej zainteresowania naukowe obejmują dwudziestowieczną poezję amerykańską, teorię literatury, ekokrytykę i feminizm. Jest członkinią ASLE (Associacion for the Study of Literature and the Environment). Wraz z reporterem Filipem Springerem stworzyła działającą przy Instytucie Reportażu Szkołę Ekopoetyki.
Małgorzata Jacyno – dr. hab., socjolożka, profesorka na Katedrze Historii Myśli Społecznej Wydziału Socjologii Uniwersytetu Warszawskiego. Znawczyni myśli francuskiej. Naukowo zajmuje się kulturą terapeutyczną oraz kulturą nowego indywidualizmu. Autorka wielu artykułów oraz książek, m.in. Kultura indywidualizmu (2007), Granice współczesności (1997).
Łukasz Pawłowski – publicysta, doktor socjologii, doradca polityczny. Współpracuje z forumIdei Fundacji Batorego. Wspólnie z Piotrem Tarczyńskim prowadzi „Podkast amerykański”. Autor książki Druga fala prywatyzacji. Niezamierzone skutki rządów PiS (2020). Dawniej sekretarz redakcji tygodnika „Kultura Liberalna”.
Jak Tokarski –historyk idei, redaktor „Przeglądu Politycznego” oraz kwartalnika „Kronos”. Publikował m.in. w „Kulturze Liberalnej”, „Rzeczpospolitej” i „Tygodniku Powszechnym”. Mieszka w Warszawie.
— Далі українською —
Czwarta dyskusja z cyklu debat forumIdei Fundacji Batorego i tygodnika Polityka „Ukraina mówi”
Ukraińska tożsamość w lustrze wojny
Fundacja Batorego oraz tygodnik Polityka zapraszają na czwartą debatę z cyklu „Ukraina mówi”. Od miesiąca w każdą środę o godz. 17 rozmawiamy z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.
Zapytaliśmy autorki i autorów z Ukrainy o to, co wojna, a zwłaszcza jej najnowsza odsłona, czyli atak Rosji w dniu 24 lutego powiedziała o tożsamości Ukraińców i Ukrainek, o tym jak jest ona kształtowania i opowiadana. Czy tragedia ostatnich miesięcy to, jak przekonują niektórzy, kolejny – po Hołodomorze i Rozstrzelanym odrodzeniu, katastrofie w Czarnobylu i Rewolucji godności – przełom, który tworzy współczesnych Ukraińców? Czy można mówić o tym, że doświadczenie katastrof o apokaliptycznym wręcz wymiarze, naznaczyło Ukraińców szczególną świadomością? Jak rozumie samą siebie społeczeństwo prowadzące obronną wojnę przeciw imperialistycznemu agresorowi, który nie cofa się przed aktami ludobójstwa byle podporządkować sobie dawną kolonię? Na ile powszechne jest przekonanie, że eksterminacja ludności cywilnej, której symbolem stała się Bucza, czyni stawką wojny nie tylko suwerenność państwa, ale także samo przetrwanie narodu, nadając walce z Rosją biologiczny wręcz sens? Jak obecna odsłona wojny zmieniała samopostrzeganie Ukrainek i Ukraińców, ich autodefiniowanie się wobec Rosji i wielowiekowych relacji/zależności, wobec rosyjskiego języka, ale też wobec Europy. Czy jesteśmy świadkami ostatecznego etapu dekolonizacji? Do jakich kodów kulturowych – takich, jak rozpoznanie w rosyjskich żołnierzach tolkienowskich orków – odwołują się Ukraińcy i Ukraińcy opowiadając sobie dramatyczne wydarzenia, których doświadczają? Wydaje się, że po 24 lutego Ukraińcy pokazali sobie i światu, że są narodem uniwersalnym, gotowym do samotnej walki o uniwersalne wartości. O ile wojna – trwająca przecież od 2014 roku – nie jest dla Ukraińców niczym nowym, to nowością jest właśnie ten wizerunek Dawida zmagającego się z Goliatem o wolność i demokrację, z którym udało się wreszcie przebić do świata. Czy ten komunikacyjny sukces zmienia coś w autointerpretacji Ukraińców?
O wpływ wojny na ukraińską tożsamość zapytaliśmy ludzi ukraińskiej kultury:
Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego)
Edwin Bendyk – prezes Fundacji im. Stefana Batorego. Dziennikarz, publicysta i pisarz, do niedawna kierował działem naukowym tygodnika „Polityka”. Wykłada w Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, gdzie współtworzył Ośrodek Badań nad Przyszłością.
Wira Ahejewa (Віра Агеєва) – literaruroznawczyni, doktor filologii związana z Uniwersytetem Narodowym „Akademia Mohylańska” w Kijowie. Laureatka Nagrody Szewczenki (1996) i Nagrody Petra Mohyły (2008). Członkini jury BBC Book of the Year. Współzałożycielka Kijowskiego Instytutu Badań nad Genderem. Liczne prace Ahajewej skupiają się na problematyce tożsamości płciowej i złożoności relacji między płciami, ale jest także uznaną badaczką XX-wiecznej prozy ukraińskiej, zwłaszcza tej tworzonej przez autorów należących do Rozstrzelanego odrodzenia.
Sofija Andruchowycz (Софія Андрухович) – ukraińska pisarka, tłumaczka i publicystka. Autorka książek Lato Mileny (2002), Starzy ludzie (2003), Kobiety ich mężczyzn (2005, wydanie polskie 2007), Siomga (2007, wydanie polskie 2009), Felix Austria (2014, wydanie polskie 2015), Suzirja Kurky (2016), Amadoka (2020). Współredaktorka pisma „Czetwer”, tłumaczka książek Manueli Gretkowskiej, J. K. Rowling, Nicka Daviesa, Gregora Dallasa, Petera Taylora, Jennifer Egan oraz Ayn Rand. Laureatka m.in. nagrody literackiej wydawnictwa „Smołoskyp” (2001), Nagrody „Litakcent Roku” (2014), „Książka Roku BBC” (2014) oraz Nagrody literackiej im. Josepha Conrada-Korzeniowskiego (2015).
Andrij Portnow (Андрій Портнов) – historyk, publicysta, redaktor. Profesor historii Ukrainy na Uniwersytecie Europejskim Viadrina we Frankfurcie nad Odrą, dyrektor ośrodka analitycznego PRISMA UKRAЇNA Research Network Eastern Europe w Berlinie, członek ukraińskiego PEN Clubu oraz Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde. Autor sześć monografii, ponad 200 artykułów, rozdziałów i recenzji książek. W pracy naukowo-badawczej zajmuje się między innymi polsko-rosyjsko-ukraińskim trójkątem historii i pamięci, badaniami nad ludobójstwem i pamięcią, historiografią ukraińską i sowiecką, emigracją ukraińską w międzywojennej Europie, rozbiorami Polski i ukraińską polityką Imperium Rosyjskiego.
Mykoła Riabczuk (Микола Рябчук) – poeta, prozaik, krytyk literacki, tłumacz, kulturolog i politolog. Znany z artykułów analitycznych i esejów na temat ukraińskiej polityki, tożsamości narodowej oraz analizy historii Ukrainy z perspektywy postkolonialnej. Jest honorowym prezesem ukraińskiego PEN Clubu, pracownikiem naukowym Instytutu Badań Politycznych i Narodowościowych Ukraińskiej Akademii Nauk oraz wykładowcą Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego we Lwowie i Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego. Kilkakrotnie otrzymywał nagrody za najlepszy artykuł roku, a Od Małorosji do Ukrainy i Dwie Ukrainy zdobyły tytuł „Książki roku”. Jest laureatem Nagrody Polcul Foundation za działania na rzecz dobrych stosunków ukraińsko-polskich (1998), polsko-ukraińskiej Nagrody Pojednania (2002) oraz Odznaki Honorowej „Bene Merito” Ministra Spraw Zagranicznych RP (2009).
Четверта дискусія з циклу дебат forumIdei Фонду Баторія і тижневика “Polityka” “Говорить Україна”
Українська ідентичність у дзеркалі війни
Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на четверту дискусію з циклу “Говорить Україна”. Упродовж місяця кожної середи о 17:00 розмовляємо з українськими експертками й експертами та людьми культури.
Хочемо запитати авторок і авторів з України, що війна, особливо її новий етап, який почався 24 лютого широкомасштабним наступом Росії, відкрила про ідентичність українців та українок, про те, як ця ідентичність формується і презентується. Чи трагедія останніх місяців — це, як переконує дехто, черговий, після Голодомору і Ростріляного відродження, Чорнобильської катастрофи та Революції Гідності, перелом, який творить сучасних українців? Чи можна говорити про те, що досвід катастроф апокаліптичного виміру в особливий спосіб позначився на свідомості українців? Як розуміє себе суспільство, яке провадить оборонну війну проти імперського агресора, котрий не зупиняється перед актами геноциду, щоб тільки підпорядкувати собі колишню колонію? Наскільки повсюдним є переконання, що винищення цивільного населення, символом якого стала Буча, робить ставкою війни не тільки державну суверенність, але також саме існування народу, що надає боротьбі з Росією біологічного сенсу? Як теперішній етап війни змінював погляд на себе українок та українців, їхнє автоокреслення стосовно Росії і багатовікових відносин/залежностей, стосовно російської мови, а також стосовно Європи. Чи ми є свідками остаточного етапу деколонізації? До яких культурних кодів (напр., називання російських солдатів толкієнівськими орками) звертаються українці та українки, розповідаючи собі драматичні події, які вони переживають? Здається, після 24 лютого українці показали собі і світові, що вони є універсальним народом, готовим до самотньої боротьби за універсальні цінності. Хоча війна, яка триває від 2014 року, не є для українців нічим новим, та новим став власне цей образ Давида, що бореться з Голіафом за свободу і демократію, з яким вдалося врешті пробитися до світу. Чи цей комунікаційний успіх щось змінює в автоінтерпретації українців?
Про вплив війни на українську ідентичність нам розповідатимуть люди української культури:
Модерування: Едвін Бендик (голова Фонду ім. Стефана Баторія)
_____________________________________________________
Едвін Бендик (Edwin Bendyk) — голова Фонду ім. Стефана Баторія. Журналіст, публіцист і письменник, донедавна керував науковим відділом тижневика “Polityka”. Викладає в Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, де співтворив Центр Досліджень Майбутнього (Ośrodek Badań nad Przyszłością).
Віра Агеєва — літературознавиця, доктор філології, пов’язана з Національним Університетом “Києво-Могилянська Академія” у Києві. Лавреатка Премії Шевченка (1996) i Премії Петра Могили (2008). Членкиня журі Книжка Року BBC. Співзасновниця Київського Інституту Гендерних Досліджень. У багатьох працях засереджується на проблематиці статевої ідентичності і здатності відносин між статями. Відома дослідниця української прози XX ст., особливо авторів Розстріляного відродження.
Софія Андрухович — українська письменниця, перекладачка і публіцисткаa. Авторка книжок Літо Мілени (2002), Старі люди (2003), Жінки їхніх чоловіків (2005, польське видання 2007), Сьомга (2007, польське видання 2009), Фелікс Австрія (2014, польське видання 2015), Сузір’я Курки (2016), Амадока (2020). Співредакторока часопису “Четвер”, перекладачка книжок Мануелі Ґретковської, Дж. K. Роулінґ, Ніка Дейвіса, Ґреґора Далласа, Пітера Тейлора, Дженіфер Іґан та Айн Ренд. Лавреатка літературної премії видавництва “Смолоскип” (2001), премії ЛітАкцент Року (2014), Книжка Року BBC (2014) та Премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського (2015).
Андрій Портнов — історик, публіцист, редактор. Професор історії України в Європейському Університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері, директор аналітичного центру PRISMA UKRAЇNA Research Network Eastern Europe у Берліні, член українського ПЕН-Клубу і Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde. Автор шести монографій, понад 200 статей, розділів і рецензій книг. Займається польсько-російсько-українським трикутником історії і пам’яті, дослідженнями геноциду і пам’яттю, українською і совєтською історіографією, українською еміграцією у міжвоєнній Європі, поділами Польщі та українською політикою Російської імперії.
Микола Рябчук — поет, прозаїк, літературний критик, перекладач, культуролог і політолог. Автор численних аналітичних статей та есеїв про українську політику, національну ідентичність та історію України з постколоніальної перспективи. Почесний голова українського ПЕН-Клубу, науковий працівник Інституту Політичних і Етнонаціональних Досліджень Української Академії Наук, викладач Українського Католицького Університету у Львові і Студій Східної Європи Варшавського Університету. Отримував премії за найкращу статтю року, а книжки Від Малоросії до України i Дві України здобували титул Книжки Року. Лавреат премії Polcul Foundation за внесок у розбудову добрих польсько-українських відносин (1998), нагороди Польсько-Української Капітули за внесок у польсько-українську співпрацю (2002) та почесної відзнаки “Bene Merito” міністра закордонних справ РП (2009).
Trzecia dyskusja z cyklu debat forumIdei Fundacji Batorego i tygodnika Polityka „Ukraina mówi”
Ukraina po wojnie
Fundacja Batorego oraz tygodnik Polityka zapraszają na trzecią debatę z cyklu „Ukraina mówi”. W każdą środę kwietnia o godz. 17 rozmawiamy z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.
Rozmowy o odbudowie Ukrainy toczone, gdy wojna trwa a agresor szykuje się do kolejnej wielkiej ofensywy mogą przypominać dzielenie skóry na rosyjskim niedźwiedziu. Mimo to, w Ukrainie i nie tylko takie dyskusje trwają, a ich owocem są często ciekawe, innowacyjne koncepcje wykraczające poza ogólne hasła nowego „planu Marshalla” i starań o integrację z Unią Europejską. Planowanie przyszłości ma jednak znaczenie nie tylko techniczne, ale jest też ważne ze względów motywacyjnych. Wizja rzeczywistości po wojnie to dodatkowy czynnik zachęcający do zaangażowania i poświęcenia nie tylko w przyszłą odbudowę, ale także w bieżącą walkę z agresorem. Jest to zatem być może jedna z tych sytuacji, gdy pisanie utopii jest wymogiem rzeczywistości, a historia uczy, że w takich właśnie warunkach często powstają wizje mające moc przekształcania świata. Dlatego chcemy rozmawiać z naszymi gośćmi o powojennych planach Ukrainy.
Czy warto w ogóle angażować zasoby intelektualne w planowanie przyszłości, gdy wszystkie zasoby są potrzebne na froncie? Na jakich pewnych zasobach Ukraina może oprzeć powojenne plany teraz, gdy działania wojenne wciąż trwają powiększając każdego dnia skalę zniszczeń? Jakie znaczenie ma olbrzymi odpływ ludności, która uciekła z Ukrainy przed wojną? Na ile można liczyć na ich powrót i współudział w odbudowie? Jakimi analogiami historycznymi powinna inspirować się ukraińska odbudowa – planem Marshalla, zjednoczeniem Niemiec po 1989 r., rekonstrukcją Iraku i Afganistanu? A może cenne będzie też polskie doświadczenie eurointegracji?
Udział w dyskusji wzięli:
Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego).
Edwin Bendyk – prezes Fundacji im. Stefana Batorego. Dziennikarz, publicysta i pisarz, do niedawna kierował działem naukowym tygodnika „Polityka”. Wykłada w Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, gdzie współtworzył Ośrodek Badań nad Przyszłością.
Andrij Dlihacz (Андрій Длігач) – doktor ekonomii, dyrektor generalny kompanii Advanter Group, współtwórca Centrum Odbudowy Gospodarczej, docent Katedry Ekonomii i Marketingu na Kijowskim Uniwersytecie Narodowym im. Tarasa Szewczenki, wykładowca Kijowskiej Wyższej Szkoły Ekonomii. Autor 8 książek i ponad 150 publikacji z zakresu marketingu, zarządzania strategicznego, organizacji biznesu i ekonomii międzynarodowej.
Hennadij Maksak (Геннадій Максак) – ekonomista, dyrektor Rady Polityki Zagranicznej „PRIZM”, przewodniczący Rady Społecznej przy Komisji Spraw Zagranicznych Rady Najwyższej Ukrainy. Jest także koordynatorem Ukraińskiej Platformy Krajowej Forum Społeczeństwa Obywatelskiego Partnerstwa Wschodniego. Studiował finanse w Państwowym Instytucie Ekonomii i Zarządzania w Czernihowie oraz nauki polityczne w w Ośrodku Studiów Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego.
Maria Repko (Марія Репко) – ekonomistka, zastępczyni dyrektora Centrum Strategii Ekonomicznej w Kijowie. Studiowała zarządzanie na Narodowym Uniwersytecie Ekonomicznym w Kijowie oraz finanse w Ukraińskim Instytucie Rozwoju Giełdy. Do roku 2015 pracowała jako analityczka finansowa oraz zarządzała inwestycjami udziałowców na zagranicznych rynkach w dużych spółkach komercyjnych
Jaroslaw Żalyno (Ярослав Жалило) – doktor ekonomii, zastępca dyrektora Narodowego Instytutu Studiów Strategicznych, dyrektor Instytutu Badań Społeczno-Ekonomicznych, prezes pozarządowego Centrum Badań Kryzysowych.
Третя дискусія з циклу дебат forumIdei Фонду Баторія і тижневика “Polityka” “Говорить Україна”
Україна після війни
середа, 20 квітня, 17:00–18:30 (час варшавський)
Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на третю дискусію з циклу “Говорить Україна”. Кожної середи квітня о 17:00 розмовляємо з українськими експертками й експертами та людьми культури.
Розмови про відбудову України, які відбуваються під час війни, коли агресор готується до чергової великої атаки, можуть нагадувати поділ шкіри російського ведмедя. Попри це в Україні і не тільки такі дискусії тривають, а їх результатом часто є цікаві інноваційні концепції, що виходять за рамки загальних гасел про новий “план Маршала” та кроків щодо інтеграції з Європейським Союзом. Однак планування майбутнього має не лише технічне значення, але також важливе з мотиваційного огляду. Візії повоєнної дійсності — це додатковий чинник, що заохочує до залучення не тільки у майбутню відбудову, але також в чинну боротьбу з агресором. Отож це може бути одна із таких ситуацій, коли реальність вимагає писання утопії, а історія вчить, що власне в таких умовах часто постають візії, які можуть змінювати світ. Тому хочемо порозмовляти з нашими гостями про повоєнні плани України.
Чи варто взагалі залучати інтелектуальні ресурси у планування майбутнього, коли всі вони потрібні на фронті? На яких певних ресурсах Україна може будувати повоєнні плани тепер, коли воєнні дії тривають і щодня збільшують масштаб руйнувань? Яке значення має великий відплив населення, яке виїхало з України, рятуючись від війни? Якою мірою можна розраховувати на їхнє повернення та участь у відбудові? Які історичні аналогії можуть інспірувати українську відбудову: план Маршала, об’єднання Німеччини після 1989 року, реконструкція Іраку й Афганістану? А може, пригодиться також польський досвід євроінтеграції?
Участь у дискусії на цей момент підтвердили:
Модерування: Едвін Бендик (голова Фонду ім. Стефана Баторія)
____________________________________________________
Едвін Бендик (Edwin Bendyk) — голова Фонду ім. Стефана Баторія. Журналіст, публіцист і письменник, донедавна керував науковим відділом тижневика “Polityka”. Викладає в Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, де співтворив Центр Досліджень Майбутнього (Ośrodek Badań nad Przyszłością).
Андрій Длігач – доктор економічних наук, генеральний директор групи компаній Advanter Group, співзасновник Центру економічного відновлення, доцент кафедри міжнародної економіки та маркетингу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладач Київської школи економіки. Автор 8 книг та більше 150 публікацій в сфері маркетингу, стратегічного управління, організації бізнесу і міжнародної економіки.
Геннадій Максак — економіст, директор Ради Зовнішньої Політики “Українська Призма”, голова громадської ради при Комітеті Закордонних Справ Верховної Ради України, а також координатор Української Національної Платформи Форуму Громадянського Суспільства Східного Партнерства. Вивчав фінанси у Державному Інституті Економіки і управління у Чернігові та політичні науки у Центрі Досліджень Східної Європи Варшавського Університету.
Марія Репко — економістка, заступниця директора Центру Економічної Стратегії у Києві. Вивчала управління в Київському Національному Економічному Університеті та фінанси в Українському Інституті Розвитку Фондового Ринку. До 2015 року працювала як фінансова аналітикиня й керувала інвестиціями акціонерів на закордонних ринках у великих комерційних спілках.
Ярослав Жаліло — доктор економічних наук, заступник директора Національного Інституту Стратегічних Досліджень, директор Інституту Суспільно-Економічних Досліджень, голова неурядового Центру Антикризових Досліджень.
— Далі українською —
— English below —
Fundacja Batorego oraz tygodnik Polityka zapraszają na drugą debatę z cyklu „Ukraina mówi”. W każdą środę kwietnia o godz. 17 rozmawiamy z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.
Jedną z pierwszy decyzji politycznych podjętych przez Ukrainę po ataku Rosji było złożenie formalnego wniosku o przyjęcie do Unii Europejskiej. Dokument podpisany przez prezydenta Wołodymyra Zełenskiego, przewodniczącego Rady Najwyższej Rusłana Stefanczuka i premiera Denysa Szmyhala został przyjęty przez Parlament Europejski 1 marca b.r. Akcesję Ukrainy do Unii Europejskiej popiera 91% Ukraińców i Ukrainek (sondaż Rating Group z 6 kwietnia b.r.), a 68% również chciałoby wiedzieć swój kraj wśród członków NATO. Ponad połowa ankietowanych (56%) jest przekonanych, że integracja z UE nastąpi w ciągu roku lub dwóch. Blisko ćwierć (23%) daje sobie ten proces około pięciu lat. Na pytanie o przynależność, 98% odpowiada że jest obywatelem/ką Ukrainy, 96% że mieszkańcem swojego regionu, 57% że Europejczykiem. Niespełna rok wcześniej – w 30. rocznicę niepodległości Ukrainy – swą europejskość podkreślało zaledwie 27% osób.
Co jest źródłem prounijnego entuzjazmu Ukrainek i Ukraińców? Wszak ukraińskie media pokazują, że już w trakcie wojny pomoc dla Ukrainy ze strony państw należących do UE jest kilkadziesiąt razy mniejsza od pieniędzy, jakie zapłacono Rosji za zakup węgla, ropy i gazu. Do jakiej Unii Europejskiej chce wstąpić Ukraina? Jak ma wyglądać proces integracji? Jaką rolę ma w tym procesie odegrać Polska, Niemcy, Francja i inne państwa? Jak pogodzić dotychczas sprzeczne interesy dotyczące np. rolnictwa?
O Ukrainie i Unii Europejskiej rozmawialiśmy z gośćmi z Ukrainy:
Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego)
_____________________________________________________
Edwin Bendyk – prezes Fundacji im. Stefana Batorego. Dziennikarz, publicysta i pisarz, do niedawna kierował działem naukowym tygodnika „Polityka”. Wykłada w Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, gdzie współtworzył Ośrodek Badań nad Przyszłością.
Pawlo Klimkin (Павло Клімкін) – dyplomata, wiceminister spraw zagranicznych (2010–2012), ambasador Ukrainy w Niemczech (2012–2014), a następnie minister spraw zagranicznych (2014–2019). Odegrał centralną rolę przy negocjacjach układu o stowarzyszeniu między Unią Europejska a Ukrainą z 2017 roku.
Weronika Mowczan (Вероника Мовчан) – dyrektorka kijowskiego Instytutu Badań Ekonomicznych i Konsultacji Politycznych (IER). Wcześniej współpracowała m.in. z Uniwersytetem Stanforda, Harwardzkim Instytutem Badań Międzynarodowych oraz Bankiem Światowym. Ekspertka w dziedzinie makroekonomii, zajmowała się analizą skutków wstąpienia Ukrainy do Światowej Organizacji Handlu, relacjami gospodarczymi Ukrainy z UE oraz Rosją, a także integracją regionalną.
Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на другу дискусію з циклу “Говорить Україна”. Кожної середи квітня о 17:00 розмовляємо з українськими експертками й експертами та людьми культури.
Одним із перших рішень, що їх Україна прийняла після російського нападу, було надіслання формальної заяви про прийняття до Європейського Союзу. Документ із підписами президента Володимира Зеленського, голови Верховної Ради Руслана Стефанчука та прем’єра Дениса Шмигаля було прийнято у Європейському Парламенті 1 березня ц.р. Вступ України до Європейського Союзу підтримує 91% українців та українок (опитування Rating Group від 6 квітня ц.р.), a 68% також хотіло би бачити свою країну членом НАТО. Понад половина анкетованих (56%) переконана, що інтеграція з ЄС відбудеться упродовж року чи двох. Близько чверті (23%) закладає на цей процес близько п’яти років. На питання про приналежність 98% відповідає, що вони громадяни України, 96% — мешканці свого регіону, 57% — європейці. Майже рік тому, у 30-ту річницю незалежності України, свою європейськість підкреслювало заледве 27% осіб.
Що є джерелом проєвропейського ентузіазму українок та українців? Українські медіа показують, що вже під час війни допомога для України з боку держав — членів ЄС укількадесят разів менша від коштів, заплачених Росії за купівлю вугілля, нафти і газу. До якого Європейського Союзу хоче вступити Україна? Як повинен виглядати процес інтеграції? Яку роль у цьому процесі повинна відіграти Польща, Німеччина, Франція та інші держави? Як погодити досі суперечні інтереси, що стосуються, напр., сільського господарства?
Про Україну та Європейський Союз будемо розмовляти з гістьми з України:
Модерування: Едвін Бендик (голова Фонду ім. Стефана Баторія)
Трансляція дискусій на живо українською мовою буде доступна на каналі YouTube Фонду Баторія.
Запрошуємо до дискусії!
_____________________________________________________
Едвін Бендик (Edwin Bendyk) — голова Фонду ім. Стефана Баторія. Журналіст, публіцист і письменник, донедавна керував науковим відділом тижневика “Polityka”. Викладає в Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, де співтворив Центр Досліджень Майбутнього (Ośrodek Badań nad Przyszłością).
Павло Клімкін — дипломат, віце-міністр закордонних справ (2010–2012), посол України в Німеччині (2012–2014), потім міністр закордонних справ (2014–2019). Відіграв центральну роль у переговорах щодо Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною у 2017 році.
Вероніка Мовчан — директорка київського Інституту Економічних Досліджень та Економічних Консультацій (IER). Співпрацювала зі Стенфордським університетом, Гарвадським Інститутом Міжнародних Досліджень та Світовим Банком. Експертка у галузі макроекономіки, займалася аналізом наслідків для України вступу до Світової Організації Торгівлі, економічними відносинами України з ЄС та Росією, a також регіональною інтеграцією.
The second debate in the ‘Voices of Ukraine’ series organized by the Batory Foundation ideaForum and the weekly news magazine ‘Polityka’.
Why does Ukraine need the European Union?
The Stefan Batory Foundation and the weekly news magazine ‘Polityka’ invite you to the second debate in the ‘Voices of Ukraine’ series. Every Wednesday at 5pm throughout April, we will be having discussions with Ukrainian experts, journalists, and people working in the culture sector.
One of the first political decisions made by Ukraine following the Russian aggression was the decision to submit a formal application to join the European Union. The application, signed by President Volodymyr Zelenskyy, President of the Ukrainian Parliament Ruslan Stefanchuk, and Prime Minister Denys Shmyhal, was received by the European Parliament on 1 March 2022. 91% of Ukrainians support the idea of their country joining the EU (as per Rating Group poll of 6 April 2022), while 68% would be happy if Ukraine joined not only the EU but also NATO. Over half of those polled (56%) believe that Ukraine will be integrated into the EU within a year or two, while almost a quarter (23%) think this will take about five years. When asked about their sense of belonging, 98% say they are citizens of Ukraine, while 96% identify as residents of their respective region and 57% as Europeans. Less than one year ago, when Ukraine was celebrating 30 years of its independence, only 27% stressed their European identity.
Where does this pro-European enthusiasm come from? After all, the Ukrainian media have shown that, since the war started, the assistance provided by the EU member states has been several dozen times less than the money they have paid Russia for coal, oil, and gas. What kind of European Union does Ukraine want to join? What should the integration process look like? What role will Poland, Germany, France, and the other member states play? How can we reconcile the so far conflicting interests in areas such as agriculture?
Our Ukrainian guests:
Moderator: Edwin Bendyk (President of the Board, Stefan Batory Foundation)
_____________________________________________________
Edwin Bendyk – President of the Board of the Stefan Batory Foundation, a journalist and writer, until recently head of the science section of the weekly news magazine ‘Polityka’. He lectures at the Graduate School for Social Research of the Polish Academy of Sciences and Collegium Civitas, where he co-founded the Centre for Future Studies.
Pavlo Klimkin (Павло Клімкін) – a diplomat, Deputy Minister for Foreign Affairs (2010–2012), Ambassador of Ukraine in Germany (2012–2014), and Minister for Foreign Affairs (2014–2019). He played a central role in negotiating the Association Agreement between the European Union and Ukraine in 2017.
Veronika Movchan (Вероника Мовчан) – Head of the Kiev Institute for Economic Research and Policy Consulting (IER). Previously, she has worked for Stanford University, Harvard University, and the World Bank. She is an expert on macroeconomics. She has analysed the consequences of Ukraine joining the World Trade Organization, Ukrainian economic relations with the EU and Russia, and regional integration.
Zapraszamy na debatę ekspertów i samorządowców, w której zarysowane zostaną kluczowe wyzwania, z którymi muszę mierzyć się samorządy w związku z obecnym kryzysem humanitarnym.
Agresja Rosji na Ukrainę wywołała kryzys przyjmowania uchodźców o skali bezprecedensowej w powojennej historii Europy. Od 24 lutego do Polski z Ukrainy wjechało ponad 2,5 mln osób. Główny ciężar tego kryzysu humanitarnego spoczął na Polsce. Konsekwencje wojny w Ukrainie dla polskiego państwa i społeczeństwa nie ograniczą się jednak jedynie do tych związanych z napływem rodzin, ale dotkną właściwie wszystkich dziedzin życia politycznego, gospodarczego i społecznego.
Opanowanie tej sytuacji wymaga działań w wielu wymiarach i w różnych perspektywach czasowych. Cieszy więc, że merytoryczna dyskusja nad tym problemem już się rozpoczęła. W ciągu ponad miesiąca od rosyjskiej napaści pojawiło się wiele konkretnych reakcji eksperckich wskazujących różne aspekty stojącego przed państwem polskim wyzwania, między innymi: kompleksowe ujęcie w raporcie Inicjatywa Nowa Solidarność, propozycje grupy eksperckiej Dobrobyt Na Pokolenia, prognoza prof. Macieja Duszczyka dla sieci think tanków FREE Network oraz tekst prof. Dawida Sześciły będący reakcją na uchwaloną 12 marca 2022 roku ustawę o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa.
W jaki sposób zapewnić systemowe wsparcie Ukrainek i Ukraińców w Polsce? Jak powinna wyglądać kompleksowa polityka państwa polskiego wobec uchodźców z Ukrainy? Jaki model należałoby przyjąć w podziale sfer odpowiedzialności między administracją rządową, samorządem terytorialnym i partnerami społecznymi? Jaka jest rola centrum państwa w takim modelu?
Udział w dyskusji wzięli:
Eksperci:
Samorządowcy:
Prowadzenie: dr Paweł Marczewski (szef działu Obywatele, forumIdei Fundacji im. Stefana Batorego)
— Далі українською —
— English below —
Zapraszamy na pierwszą debatę z cyklu „Ukraina mówi”, który organizujemy wspólnie z tygodnikiem „Polityka”. W każdą środę kwietnia o godz. 17 będziemy rozmawiać z ukraińskimi ekspertkami i ekspertami, publicystkami i publicystami oraz ludźmi kultury.
Rosyjska agresja i wojna z Ukrainą zdominowały uwagę mediów publicznych. Patrzymy w napięciu na doniesienia z pola walki. Z trwogą przyglądamy się bombardowaniu miast i cierpieniu ludności cywilnej. Informacje i widok osób uciekających przed wojną wywołuje współczucie i gesty bezprecedensowej solidarności.
W natłoku doniesień i informacji ginie często głos samej Ukrainy, jej mieszkanek i mieszkańców. Skąd się bierze taka skuteczność ukraińskiego sprzeciwu i odporność społeczeństwa? Jakie cele stawiają sobie Ukraińcy stawiając zbrojny opór rosyjskiej agresji? Jakie są granice pokojowego kompromisu? Jakie są aspiracje ukraińskiego społeczeństwa wobec Unii Europejskiej, NATO i innych sojuszy? Jak ma wyglądać powojenna odbudowa kraju? Jak będą wyglądać relacje Ukrainy z państwami sąsiednimi?
To tylko kilka pytań, jakie będziemy zadawać ukraińskim ekspertom, publicystom, artystom, politykom. Nie mamy wątpliwości, że w Ukrainie tworzy się dziś przyszłość, a jej kształt w wielkim stopniu zależeć będzie od mieszkańców i mieszkanek Ukrainy. Posłuchajmy ich.
Tematem pierwszej dyskusji w cyklu będzie pytanie: O co walczy Ukraina?
Rosyjska ofensywa w Ukrainie rozpoczęła się 24 lutego, wojna trwa jednak już od 2014 r. Ciągle nie wiadomo, jakie będzie rozstrzygnięcie zmagań zbrojnych. Rosjanie stosują z pełną bezwzględnością metodę wojny totalnej. Ukraińcy odpowiedzieli totalną obroną – Ukraińskie Siły Zbrojne wspierane przez jednostki obrony terytorialnej i samoobrony stawiają niezwykle skuteczny opór.
Trwają też rokowania pokojowe. Jaka jest ich stawka? Czy Ukraina powinna zrezygnować z aspiracji do NATO w zamian za gwarancje bezpieczeństwa? Jakie warunki pokoju są możliwe do wynegocjowania, a jakie może przyjąć ukraińskie społeczeństwo? Jakie są granice społecznej mobilizacji i determinacji? Co jest źródłem odporności ukraińskiego państwa i społeczeństwa?
Udział w dyskusji wzięli:
Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego)
Edwin Bendyk – prezes Fundacji im. Stefana Batorego. Dziennikarz, publicysta i pisarz, do niedawna kierował działem naukowym tygodnika „Polityka”. Wykłada w Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, gdzie współtworzył Ośrodek Badań nad Przyszłością.
Jewhen Hlibowycki (Євген Глібовицький) – politolog i dziennikarz, specjalista od komunikacji, wykładowca Kijowsko-Mohylańskiej Szkoły Biznesu oraz Szkoły Głównej Handlowej (KSE) w Kijowie, członek ukraińskiej Rady Radiofonii i Telewizji, założyciel i partner firmy pro.mowa, zajmującej się doradztwem strategicznym i marketingiem. Jest członkiem Nestorowskiej Grupy Ekspertów oraz Grupy Uniwersyteckiej.
Україна говорить
Фонд Баторія і тижневик “Polityka” запрошують на першу дискусію з циклу “Говорить Україна”. У квітні щосереди o 17:00 (час варшавський) будемо говорити з українськими експертками й експертами, публіцистками і публіцистами та людьми культури.
Російська агресія і війна з Україною здомінували увагу публічних медіа. В напруженні вчитуємося у повідомлення з поля бою. З тривогою приглядаємося до бомбардування міст і страждання цивільного населення. Вигляд людей, що втікають від війни, викликає співчуття і жести безпрецедентної солідарності. У напливі повідомлень та інформацій часто губиться голос самої України, її мешканок і мешканців. Звідки береться така ефективність українського спротиву і витривалість суспільства? Яку мету ставлять собі українці, здійснюючи збройний опір російській агресії? Якими є межі компромісу задля миру? Якими є аспірації українського суспільства стосовно Європейського Союзу, НАТО та інших альянсів? Як має виглядати повоєнна відбудова країни? Як виглядатимуть відносини України з сусідніми державами? Це лише кілька питань, які ми хочемо поставити українським експертам, публіцистам, митцям, політикам. Не маємо сумнівів, що нині в Україні твориться майбутнє, а його форми значною мірою залежатимуть від мешканців і мешканок України. Послухаймо їх.
Темою першої дискусії циклу стане питання: За що бореться Україна?
Російський наступ на Україну почався 24 лютого, проте війна триває від 2014 року. Досі не відомо, яким буде результат збройних змагань. Росіяни безжально застосовують метод тотальної війни. Українці відповіли тотальною обороною — Збройні Сили України, за підтримки структур територіальної оборони і самооборони, чинять надзвичайно ефективний опір. Водночас тривають переговори. Яка їх ставка? Чи Україна повинна відмовитися від вступу до НАТО взамін на гарантії безпеки? Якими є межі суспільної мобілізації та рішучості? Що становить джерело стійкості української держави та українського суспільства?
Участь у дискусії підтвердили:
Модерування: Едвін Бендик (голова Фонду ім. Стефана Баторія)
Трансляція дискусій на живо українською мовою буде доступна на каналі YouTube Фонду Баторія.
Запрошуємо до дискусії!
_____________________________________________________
Едвін Бендик (Edwin Bendyk) — голова Фонду ім. Стефана Баторія. Журналіст, публіцист і письменник, донедавна керував науковим відділом тижневика “Polityka”. Викладає в Graduate School for Social Research PAN i Collegium Civitas, де співтворив Центр Досліджень Майбутнього (Ośrodek Badań nad Przyszłością).
Євген Глібовицький — політолог і журналіст, спеціаліст з комунікації, викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи та Київської Школи Економіки (KSE), член Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, засновник і партнер компанії зі стратегічного консультування і маркетингу pro.mowa. Член Несторівської Групи Експертів та Групи “Університет ХХІ століття”.
Наталя Гуменюк — письменниця, журналістка й авторка документальних фільмів. Спеціалізується на закордонних справах і воєнному репортерстві. Співзасновниця, а до 2021 року головна редакторка громадського телебачення Hromadske.tv. Тепер як засновниця пов’язана з Лабораторією Журналістики Суспільного Інтересу.
Ярослав Грицак — історик, професор Українського Католицького Університету у Львові, пов’язаний також із Львівським Національним Університетом імені Івана Франка та Центральноєвропейським Університетом у Будапешті. Автор понад 500 публікацій з історії України і Центрально-Східної Європи.
Марія Золкіна — політична аналітикиня у Фонді “Демократичні Ініціативи” ім. Ілька Кучеріва, співзасновниця Групи “Кальміус” і стипендіатка DAAD. Поєднує політологічний аналіз із дослідженнями громадської думки. Спеціалізується на закордонній політиці, європейській і євроатлантичній інтеграції України та її відносинах з Росією. Від 2014 року займалася головно російсько-українським конфліктом на Донбасі, також його суспільно-політичними імплікаціями і сценаріями розв’язку.
We invite you to the first debate in the ‘Voices of Ukraine’ series, which we are organising together with the weekly news magazine ‘Polityka’. Every Wednesday at 5pm throughout April, we will be having discussions with Ukrainian experts, journalists, and people working in the culture sector.
Russian aggression and the war in Ukraine have dominated media coverage in recent weeks. With great suspense, we follow the news from the battlefield each day. We watch in horror as cities are bombed and civilians suffer. The news and the sight of people fleeing war arouse sympathy, resulting in gestures of unprecedented solidarity.
Given the abundance of news and information, the voices of the Ukrainian people often get lost. What makes the Ukrainian resistance so effective, and why is the Ukrainian society so resilient? What goals have the Ukrainians set for themselves in their armed resistance against the Russian aggression? What are the limitations of a peace agreement? What do the Ukrainians want with regard to the European Union, NATO, and other alliances? What is the reconstruction of the country following the war supposed to look like? What will the relations between Ukraine and its neighbouring countries be like?
These are just some of the questions we are going to ask Ukrainian experts, journalists, artists, and politicians. There is no doubt that the future is now being shaped in Ukraine, and, to a great extent, its final form will depend on the men and women of Ukraine. Let’s hear what they have to say!
The topic of the first discussion in the series will be the question: ‘What is Ukraine fighting for?’
The Russian offensive against Ukraine was launched on 24 February. However, the war had already started back in 2014. The outcome of the fighting remains unknown. Russia is ruthlessly pursuing the strategy of total war. The Ukrainian answer is total defence. The Ukrainian Armed Forces, supported by territorial defence and self-defence units, are putting up extremely effective resistance.
Peace negotiations are in progress. What’s at stake? Should Ukraine give up its aspirations to join NATO in exchange for security guarantees? What peace terms are negotiable, and what is acceptable for the Ukrainian people? What are the limits of social mobilisation and determination? What makes the Ukrainian state and society so resilient?
So far, the following guests have confirmed their participation in the debate:
Moderator: Edwin Bendyk (President of the Board, Stefan Batory Foundation)
You can watch the live stream of the event interpreted into Polish and Polish Sign Language on the Stefan Batory Foundation Facebook profile. The live stream in Ukrainian can be watched on the Stefan Batory Foundation YouTube channel.
Join the conference in English on the @ECFR Warsaw on Facebook.
We look forward to you joining our discussion!
***
Edwin Bendyk – President of the Board of the Stefan Batory Foundation, a journalist and writer, until recently head of the science section of the weekly news magazine ‘Polityka’. He lectures at the Graduate School for Social Research of the Polish Academy of Sciences and Collegium Civitas, where he co-founded the Centre for Future Studies.
Yevhen Hlibovytski (Євген Глібовицький) – a political scientist and journalist, an expert on communication. He lectures at the Kyiv-Mohyla Business School and the Kyiv School of Economics (KSE). He is a member of the National Council of Television and Radio Broadcasting of Ukraine, as well as the founder of and a partner at pro.mova, a consulting company advising on strategy and marketing. He is also a member of the Nestor Group and the University Group.
Natalia Humeniuk (Наталя Гуменюк) – a writer, journalist, and documentary author. She specialises in foreign affairs and war reporting. She founded the civic digital broadcasting station Hromadske and served as its editor-in-chief until 2021. Now she works for the Public Interest Journalism Lab, which she founded herself.
Yaroslav Hrytsak (Ярослав Грицак) – a historian, professor at the Ukrainian Catholic University in Lviv, also affiliated with the Ivan Franko National University of Lviv and the Central European University in Budapest. He is the author of over 500 papers on the history of Ukraine and Central Eastern Europe.
Maria Zolkina (Марія Золкіна) – a political analyst at the Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation, a co-founder of the Kalmius Group, and a DAAD scholarship holder. She combines political analysis with public opinion research. She specialises in the foreign policy as well as the European and Euro-Atlantic integration of Ukraine and its relations with Russia. Since 2014, she has mainly focused on the Russian-Ukrainian conflict in Donbas, including its social and political implications and scenarios for a resolution.
