Війна виявляє справжню стійкість держав і суспільств. Українське суспільство разом із державними інституціями, місцевою владою й армією виявилося досить сильним, щоб протистояти агресії з боку Російської Федерації – ворога, який номінально набагато сильніший. Одним зі стовпів цієї дивовижної стійкості України є суб’єктне громадянське суспільство, яке не лише під час революційних повстань, а й щодня займається справами суспільної ваги: допомогою Збройним Силам; турботою про ветеранів та вимушених переселенців; боротьбою з корупцією і контролем над силовими структурами на місцевому та державному рівнях; документуванням воєнних злочинів, скоєних росіянами; захистом культурних цінностей і підтримкою їхнього розвитку в умовах воєнного часу.
Збірка „Стійкість і солідарність” складається з текстів українських експерток і експертів та інтерв’ю з українськими громадськими активістками й активістами. Видання є спробою описати та пояснити механізми функціонування українського громадянського суспільства, яке напрочуд добре справляється з найскладнішими викликами реальності.
War reveals the true resilience of states and their societies. Ukrainian society, together with public institutions, local authorities, and the military, has proven strong enough to withstand aggression from the Russian Federation – an adversary that is, at least nominally, far more powerful. One of the pillars of Ukraine’s remarkable resilience is its proactive civil society, which not only rises in times of revolutionary upheaval but engages daily in matters of public importance: supporting the armed forces, caring for veterans and forcibly displaced persons, fighting corruption and overseeing government structures at both local and national levels, documenting war crimes committed by Russians, protecting cultural heritage, as well as fostering its development even under wartime conditions.
The collection “Resilience and Solidarity” consists of texts by Ukrainian experts and interviews with Ukrainian civil society activists. The publication seeks to describe and explain the mechanisms behind the functioning of Ukrainian civil society, which has proven remarkably adept at handling the most challenging of realities.
The collection includes texts by Edwin Bendyk, Alevtina Kakhidze, Piotr Kosiewski, Andriy Lubko, Olesya Ostrovskaya-Luta, Valeriy Pekar, Maria Repko, Olha Reznikova and Mykola Ryabchuk, as well as conversations between Piotr Andrusieczko and Taras Czmut, Adriy Dlihach, Lyubov Halan, Tamara Hundorova, Julia Krasilnykova, Oleksandr Matviychuk, Viktor Nestula, Halyna Petrenko and Yevhen Shapoval.
— Далі українською —
W gronie polskich i ukraińskich ekspertów oraz polityków rozmawialiśmy o wynikach wyborów europejskich, składzie nowego Parlamentu Europejskiego i nowej Komisji Europejskiej oraz ich politycznych priorytetach na najbliższe 5 lat. Jakie miejsce zajmowała wojna rosyjsko-ukraińska w debacie przedwyborczej w różnych krajach Unii? Co stanowić będzie kluczowe dylematy podczas tworzenia nowych Ram Finansowych UE? Jakie będzie stanowisko i rola Polski w określaniu polityka europejskich? Jaki w związku z tym wpływ może mieć Polska na proces akcesyjny Ukrainy do UE?
W dyskusji udział wzięli:
Prowadzenie: Oleksandr Suszko (dyrektor wykonawczy Międzynarodowej Fundacji „Odrodzenie”)
Субота, 15 червня, 14:30-16:00
Львів, онлайн-трансляція
Спільно з Міжнародним фондом «Відродження» запрошуємо на пряму трансляцію публічних дебатів які відбудуться в рамках 16-го польсько-українського форуму у Львові.
У товаристві польських та українських експертів і політиків обговоримо результати євровиборів, склад нового Європарламенту та Єврокомісії і їх політичні пріоритети на найближчі 5 років. Яке місце посідала тема російсько-української війни у передвиборчих дебатах у різних країнах ЄС? Які ключові дилеми будуть вирішуватись при створенні нової фінансової системи ЄС? Якою буде позиція та роль Польщі у визначенні європейської політики? Тобто, який вплив може мати Польща на процес вступу України до ЄС?
В обговоренні візьмуть участь:
Ведучий: Олександр Сушко (виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»)
Принаймні з листопада 2013 року, коли українці та українки вийшли на київський Майдан Незалежності на знак протесту проти відмови президента Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, громадяни України послідовно висловлюють свої європейські прагнення. Ескалація військових дій 24 лютого 2022 року лише зміцнила переконання українців у безальтернативності європейської інтеграції їхньої країни. Тому президент Володимир Зеленський одразу після російської атаки вирішив підготувати заявку на членство України в Європейському Союзі. На початку червня 2024 року формально розпочалися переговори про вступ.
Процес вступу до Європейського Союзу відбувається за заздалегідь визначеною схемою, спільною для всіх країн-кандидатів. Також суворо і чітко регламентований етап переговорів про вступ. Ці переговори організовані за кластерами та розділами, які відповідають сферам, в яких країна-кандидат впроваджує правила і стандарти ЄС. Усі держави-члени ЄС повинні погодитися, що всі вимоги в кожній сфері були виконані. Це дослідження, підготовлене польсько-українською командою експертів, представляє польську та українську перспективи щодо найважливіших викликів у сферах, окреслених шістьма переговорними кластерами, а також взаємні вигоди, які можуть бути результатом подолання цих викликів.
Since November 2013, when Ukrainians first gathered in Kyiv’s Independence Square to protest President Viktor Yanukovych’s refusal to sign the Association Agreement with the European Union, they have remained unwavering in their European aspirations. The full-scale Russian invasion on 24 February 2022 only cemented their conviction that European integration is not merely a choice but an existential necessity for their country. In response, President Volodymyr Zelensky moved swiftly to prepare Ukraine’s EU membership application, submitting it in the immediate aftermath of the Russian attack. By early June 2024, accession negotiations had formally begun.
The process of accession to the European Union follows a predetermined framework that applies uniformly to all candidate countries. The the accession negotiation phase is also strictly and precisely regulated. These negotiations are divided into clusters and chapters, each corresponding to specific areas where the candidate country must implement EU laws and standards. Progress in each area requires unanimous approval from all EU member states, confirming that the necessary requirements have been met. This study, crafted by a Polish-Ukrainian team of experts, offers a dual perspective on the challenges and opportunities within the six negotiation clusters, illuminating the mutual benefits that Poland and Ukraine stand to gain by overcoming these obstacles together.
Przynajmniej od listopada 2013 roku, gdy Ukraińcy i Ukrainki wyszli na kijowski plac Niepodległości, aby zaprotestować przeciwko odmowie podpisania przez prezydenta Wiktora Janukowycza umowy stowarzyszeniowej z Unią Europejską, obywatele Ukrainy konsekwentnie dają wyraz swoim europejskim aspiracjom. Eskalacja działań wojennych 24 lutego 2022 roku tylko wzmocniła przekonanie Ukraińców, że nie ma alternatywy dla europejskiej integracji ich kraju. Dlatego prezydent Wołodymyr Zełenski zdecydował się zaraz po rosyjskim ataku przygotować wniosek o członkostwo Ukrainy w Unii Europejskiej. Na początku czerwca 2024 roku formalnie rozpoczęły się negocjacje akcesyjne.
Proces akcesji do Unii Europejskiej przebiega według z góry ustalonego schematu, wspólnego dla wszystkich państw kandydujących. Również etap negocjacji akcesyjnych jest ściśle i precyzyjnie uregulowany. Negocjacje te są mianowicie zorganizowane według klastrów i rozdziałów odpowiadających obszarom, w których kraj kandydujący wdraża przepisy i standardy UE. Państwa członkowskie UE bez wyjątku muszą zgodzić się, że wszystkie wymagania w każdym z obszarów zostały spełnione. Niniejsze opracowanie, przygotowane przez polsko-ukraiński zespół ekspertów i ekspertek, przedstawia polskie i ukraińskie spojrzenie na najważniejsze wyzwania w obszarach wyznaczanych przez sześć klastrów negocjacyjnych oraz prezentuje wzajemne korzyści, jakie mogą wyniknąć z przezwyciężenia tych wyzwań.
US President Donald Trump has called Volodymyr Zelensky, the president of Ukraine who is defending his country against a Russian invasion, a „dictator without elections”. The US administration is said to be pushing for the organisation of presidential elections in Ukraine, which have not taken place in 2024 due to the armed conflict throughout the country and the ongoing martial law. An analysis by Olha Aivazovska (chair of the board of the civil rights organisation OPORA and expert in electoral law and political processes) shows the true state of Ukrainian democracy during the war.
Olha Aivazovska explains the legal and factual reasons why no presidential elections were held in Ukraine in 2024, even though Volodymyr Zelensky’s five-year term had ended. She also cites a study according to which the percentage of Ukrainian citizens who were against holding elections during the active phase of the war in October 2023 was 81%, while in May 2024 it was 74%. Only 24% of citizens support the idea of holding elections during the war.
As the Aivazovska shows, even without elections, Ukraine has a structured system of citizen participation in governance during wartime, which is not so visible against the backdrop of military threats, but prevents any political figure from becoming an authoritarian leader. It is also important to note that Ukraine is an unprecedented case of a developed representative democracy forced to simultaneously fight for the country’s survival, adhere to standards regarding potential post-war elections and implement an ambitious package of fundamental reforms necessary for accession to the European Union.
Prezydent USA Donald Trump nazwał prezydenta broniącej się przed rosyjską inwazją Ukrainy Wołodymyra Zełenskiego „dyktatorem bez wyborów”. Amerykańska administracja ma nalegać na zorganizowanie w Ukrainie wyborów prezydenckich, które nie odbyły się w 2024 roku ze względu na działania zbrojne na terenie całego kraju i obowiązujący stan wojenny. Analiza autorstwa Olhi Ajwazowskiej – przewodniczącej rady Obywatelskiej Sieci OPORA, ekspertki w dziedzinie prawa wyborczego i procesów politycznych – pokazuje, jaki naprawdę jest stan ukraińskiej demokracji w czasie wojny.
Autorka wyjaśnia prawne i faktycznie przyczyny, dla których w 2024 roku w Ukrainie nie odbyły się wybory prezydenckie choć zakończyła się pięcioletnia kadencja Wołodymyra Zełenskiego. Przytacza też badania, według których odsetek ukraińskich obywateli opowiadających się przeciwko przeprowadzeniu wyborów w czasie aktywnej fazy wojny w październiku 2023 roku stanowił 81%, natomiast w maju 2024 roku – 74%. Ideę przeprowadzenia wyborów w czasie wojny popiera jedynie 24% obywateli.
Jak pokazuje autorka, nawet bez wyborów Ukraina w czasie wojny ma ustrukturyzowany system uczestnictwa obywateli w rządzeniu, który nie jest tak widoczny na tle zagrożeń militarnych, ale zapobiega temu, by jakakolwiek postać polityczna stała się przywódcą autorytarnym. Trzeba także zauważyć, Ukraina jest bezprecedensowym przypadkiem rozwiniętej demokracji przedstawicielskiej, zmuszonej jednocześnie walczyć o przetrwanie kraju, przestrzegać standardów dotyczących potencjalnych powojennych wyborów i realizować ambitny pakiet fundamentalnych reform, niezbędnych do przystąpienia do Unii Europejskiej.
— Далі українською —
24 lutego będziemy obchodzili drugą rocznicę rosyjskiej agresji na Ukrainę, która otworzyła nowy rozdział trwającej od 2014 roku wojny. Miliony obywateli Ukrainy musiały opuścić swój kraj, znajdując schronienie m.in. w Polsce. Władze, a przede wszystkim polskie społeczeństwo zaangażowało się w pomoc uchodźcom, ale też wspierało i nadal wspiera ukraińską walkę przeciwko agresorowi. Powszechne stało się przekonanie, że relacje między Polska i Ukrainą weszły w nowy etap. Jednak od kilku miesięcy tematem, który zdominował relacje polsko-ukraińskie, stała się napięta sytuacja na granicy.
Płynny ruch towarowy na granicy polsko-ukraińskiej odgrywa bardzo ważną rolę w utrzymaniu sił ukraińskich żołnierzy walczących na froncie. Nie należy też zapominać o członkach rodzin rozdzielonych przez wojnę, w większości kobietach i dzieciach, które często stoją nawet kilkanaście godzin w kolejkach na granicy. Tymczasem trwające od wielu miesięcy i wciąż nawracające polskie protesty i blokady granicy nie tylko utrudniają wsparcie walczącej Ukrainy, psują wzajemne relacje i wizerunek Polski w Ukrainie, ale przede wszystkim są zapowiedzią konfliktów interesów, które mogą narastać w procesie integracji Ukrainy do UE.
W jaki sposób zarządzać interesami gospodarczymi naszych krajów, nie negując kwestii spornych, ale przede wszystkim nie tracąc z oczu wspólnego celu, którym jest odparcie rosyjskiej agresji? Jakie rozwiązania w zarządzaniu granicą polsko-ukraińską mogą pomóc w osiągnięciu trwałego porozumienia?
W debacie udział wzięli:
Prowadzenie: Edwin Bendyk (prezes Fundacji im. Stefana Batorego)
Transmisja na żywo w języku ukraińskim będzie dostępna na kanale YouTube Fundacji Batorego.
24 лютого друга річниця російської агресії проти України, яка відкрила нову сторінку у війні, що розпочалась у 2014 році. Мільйонам громадян України довелося покинути свою країну, шукаючи і знаходячи притулок поза межами країни, в тому числі і в Польщі. Влада, а насамперед польське суспільство, не тільки надали допомогу біженцям, але й підтримали і надалі підтримують українську боротьбу з агресором. Стало прийнято вважати, що відносини між Польщею та Україною вийшли на новий етап. Проте, уже кілька місяців, напружена ситуація на кордоні стала домінуючою темою польсько-українських відносин.
Безперебійний рух вантажів через польсько-український кордон, відіграє важливу роль у забезпеченні українських військових, які воюють на фронті. Не можна також забувати про розлучені війною родини. Жінки та діти, перетинаючи польсько-український кордон, до кількох годин проводять у черзі. Тимчасом, протести та блокади кордону з польської сторони, які тривають багато місяців і мають тенденцію поворюватись, не тільки ускладнюють підтримку воюючої України і псують взаємні відносини та імідж Польщі в Україні, але, перш за все, стають передвісником конфлікту інтересів, які у процесі інтеграції України до ЄС можуть поглиблюватись.
Як управляти економічними інтересами наших країн не заплющуючи очі на суперечливі моменти, одночасно не забуваючи про спільну мету — відсіч російській агресії? Які розв’язки у забезпеченні функціонування польсько-українського кордону можуть допомогти досягти тривалої згоди?
У дебатах візьмуть участь:
Модерація: Едвін Бендик (голова правління Фундації Стефана Баторія)
Запрошуємо взяти участь у дискусії наживо у штаб-квартирі Фундації Баторія зпа адресою вул. Сапєжинська 10Aб Варшава
Реєстрація обов’язкова. Формуляр реєстраційної форми – https://crm.batory.org.pl/formularz-online/granica-polsko-ukrainska-jak-nie-dac-sie-podzielic
Пряма трансляція з перекладом на польську та польську жестову мову буде доступна у профілях Фундації Баторія в соціальних мережах.
Пряма трансляція українською мовою буде доступна на YouTube-каналі Фундації Баторія.
