28.02.2022

Siła wartości. Сила цінностей | Stanowisko Andrzeja Rycharda, Przewodniczącego Rady Fundacji Batorego oraz Edwina Bendyka, prezesa Zarządu Fundacji Batorego

W Europie trwa wojna. 24 lutego 2022 roku Federacja Rosyjska zaatakowała Ukrainę. Siły Zbrojne tego kraju odpowiedziały z determinacją, zadając agresorowi dotkliwe straty. Ukraińskie państwo i jego instytucje funkcjonują bez przerwy, władza polityczna na szczeblu krajowym i samorządu lokalnego działa w ramach mandatu powierzonego im przez społeczeństwo. Jednocześnie trwa ewakuacja ludności cywilnej z obszarów dotkniętych bezpośrednimi działaniami wojennymi. Tysiące ludzi ruszyły w kierunku zachodnich regionów Ukrainy, wiele osób decyduje się na przekroczenie granicy.

Płynące z całego świata deklaracje solidarności z Ukrainą i ukraińskim narodem nie stały się pustymi słowami. Do Ukrainy wysyłana jest pomoc wojskowa i humanitarna, na agresora –  Federację Rosyjską – nakładane są sankcje. W Polsce już w chwilę pod ataku rozpoczęła się bezprecedensowa mobilizacja organizacji społeczeństwa obywatelskiego, jednostek samorządu terytorialnego, instytucji publicznych, przedsiębiorców – tysięcy Polek i Polaków, chcących zapewnić jak najlepsze warunki pobytu wszytki, których wojna zmusiła do opuszczenia ojczyzny. Trwają zbiórki pieniędzy i pomocy rzeczowej, rząd i prezydent angażują się w akcję dyplomatyczną, której celem jest uzyskanie jak największej pomocy zagranicznej dla Ukrainy oraz stworzenie międzynarodowej koalicji, aby zatrzymać rosyjską agresję.

Bezpośrednią ofiarą rosyjskiej napaści jest Ukraina i ukraińskie społeczeństwo, ale ta wojna swoimi konsekwencjami dotyka całej Europy i świata. Powojenny system bezpieczeństwa  międzynarodowego został zakwestionowany. Obecna agresja potwierdziła, że bezprawna aneksja Krymu w 2014 roku nie była precedensem, lecz aktem świadomego odrzucenia ładu i zasad prawa międzynarodowego przez Rosję.

Zadaniem dziś najpilniejszym jest powstrzymanie Federacji Rosyjskiej i zakończenie działań wojennych, zapewnienie bezpieczeństwa ludności ukraińskiej, zachowanie suwerenności i integralności terytorialnej Ukrainy. Pilność tych zadań nie może jednak przesłaniać wyzwań, jakie z całą mocą odsłonił obecny kryzys. Na przykład Europejski Zielony Ład i transformacja energetyczna polegające na odejściu od paliw kopalnych są niezbędne nie tylko ze względów klimatycznych, ale stały się koniecznym warunkiem budowy nowej architektury strategicznego bezpieczeństwa.

Żadne państwo nie zdoła przeprowadzić tej zmiany samodzielnie. Potrzebne jest współdziałanie w ramach wspólnoty opartej na jednakowym rozumieniu wartości i na wspólnym interesie. Taką wspólnotą jest Unia Europejska rozumiana jako przestrzeń bezpieczeństwa i dobrego życia, którą spaja uznanie reguł liberalnej demokracji i praworządności. Ukraińcy przypomnieli nam o tym, dokonując europejskiego i euroatlantyckiego wyboru: Unia Europejska nie jest wyimaginowanym tworem, lecz konkretem gwarantującym lepszą przyszłość i wartym największych poświęceń. Pakt Północnoatlantycki to realny sojusz na rzecz bezpieczeństwa, a nie pacjent w stanie śmierci mózgowej.

Kryzys wywołany agresją Federacji Rosyjskiej na Ukrainę otwiera nowy etap historii najnowszej. Dotychczasowe strategie zarówno polityczne, jak i odnoszące się do rozwoju gospodarczego i społecznego wymagają rewizji: musi się to odbyć  z poszanowaniem prawa międzynarodowego, ładu konstytucyjnego i europejskiego systemu wartości. To zadanie dla wszystkich: dla obozu władzy i formacji opozycyjnych, dla struktur samorządu terytorialnego i organizacji społeczeństwa obywatelskiego.

Skala wyzwań – tych doraźnych, związanych z natychmiastową reakcją na wojnę i jej konsekwencje, i tych długofalowych – wymaga zaangażowania wszystkich środowisk obywatelskich i politycznych, pełnej mobilizacji zasobów społecznej energii oraz współpracy zawiązanej ponad logiką wyniszczającej politycznej polaryzacji. Jedność w różnorodności stała się źródłem siły ukraińskiego społeczeństwa w czasie śmiertelnego zagrożenia dla jego suwerennego bytu. Musimy skorzystać z tej lekcji, jeśli chcemy nie tylko wygrać wojnę, ale i ocalić przyszłość.

To wyzwanie dotyczy także takich organizacji, jak Fundacja im. Stefana Batorego. Istotą misji Fundacji jest wspieranie otwartego społeczeństwa obywatelskiego, rozwój samorządności, działanie na rzecz demokracji liberalnej, poszanowania praworządności i praw człowieka, integracji europejskiej, przyjaznych relacji ze społeczeństwami aspirującymi tworzącymi europejską przestrzeń wartości. Obecny kryzys potwierdził słuszność tej misji i jej aktualność.

Edwin Bendyk, prezes Zarządu Fundacji im. Stefana Batorego
Andrzej Rychard, przewodniczący Rady Fundacji im. Stefana Batorego

 


Сила цінностей

В Європі триває війна. 24 лютого 2022 року війська Російської Федерації заатакували Україну. Збройні Сили України дали рішучу відсіч агресору, завдаючи йому великих втрат. Українська держава та її інституції функціонують безперервно, політична влада на загальнодержавному та локальному рівні діє в рамках суспільного мандату. Водночас триває евакуація цивільного населення з теренів, безпосередньо охоплених воєнними діями. Тисячі людей вирушили у напрямку західних регіонів України, багато осіб вирішує перетнути кордон.

Декларації солідарності з Україною й українським народом, що плинуть з усього світу, не залишилися лише словами. До України надсилають військову і гуманітарну допомогу, на агресора — Росію — накладають санкції. У Польщі вже в момент атаки розпочалася безпрецедентна мобілізація громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування, публічних інституцій, підприємців, тисяч польок і поляків, щоб забезпечити якнайкращі умови перебування мешканцям України, змушеним через війну покинути свою країну. Триває збір коштів і речей, уряд і президент долучаються до дипломатичної акції, метою якої є отримання якнайбільшої закордонної  допомоги для України, а також творення міжнародної коаліції, щоб затримати російську агресію.

Безпосередньою жертвою російського нападу є Україна й українське суспільство, однак ця війна своїми наслідками сягає цілої Європи і світу. Підважено повоєнну систему міжнародної безпеки. Нинішня агресія підтвердила, що безправна анексія Криму у 2014 році не була прецедентом, а актом свідомого відкинення з боку Росії міжнародного ладу і принципів міжнародного права.

Сьогодні найнагальнішим питанням є зупинення Росії і завершення воєнних дій, запевнення безпеки для населення, збереження суверенності й територіальної цілісності України. Проте нагальність цих завдань не може заступати викликів, які з повною силою виявила ця криза. Наприклад, Європейський Зелений Лад й енергетична трансформація, що полягає на відході від викопних енергоносіїв, потрібні не тільки з кліматичних міркувань — вони стали необхідною умовою побудови нової архітектури стратегічної безпеки.

Жодна держава не зможе здійснити цю зміну сама. Потрібна співпраця в рамках спільноти, опертої на спільному розумінні цінностей та спільному інтересі. Такою спільнотою є Європейський Союз, простір безпеки і добробуту, об’єднаний визнанням правил ліберальної демократії та верховенства права. Українці, здійснюючи європейський і євроатлантичний вибір, нагадали: Європейський Союз — це не вигадана, а конкретна структура, яка гарантує ліпше майбутнє і вартує найбільших жертв. НАТО — це реальний союз, що гарантує безпеку, а не пацієнт у стані смерті мозку.

Криза, викликана агресією Росії, відкриває новий етап історії. Дотеперішні стратегії розвитку політики, економіки і суспільства вимагають ревізії, опертої на повазі до міжнародного права, конституційного ладу та європейської системи цінностей. Це завдання для всіх — для влади  й опозиції, місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства.

Масштаб викликів, як нинішніх, пов’язаних з негайною реакцією на війну та її наслідки, так і довготермінових, вимагає участі всіх громадянських і політичних середовищ, повної мобілізації суспільної енергії та співпраці понад логікою винищувальної політичної поляризації. Єдність в різнорідності служить джерелом сили українського суспільства у час смертельної загрози для його суверенного існування. Мусимо скористати з цього уроку, якщо хочемо виграти не тільки війну, але також майбутнє.

Цей виклик стосується і таких організацій, як Фонд Баторія. Місія Фонду полягає у підтримці відкритого громадянського суспільства, розвитку самоврядування, дій задля розвитку ліберальної демократії, поваги до верховенства права і прав людини, європейської інтеграції, дружніх стосунків із суспільствами, що хочуть творити простір європейських цінностей. Нинішня криза підтвердила слушність та актуальність цієї місії.

Едвін Бендик, голова Фонду ім. Стефана Баторія
Анджей Рихард, голова Ради Фонду ім. Стефана Баторія

[class^="wpforms-"]
[class^="wpforms-"]