Свій виступ, відкриваючи першу сесію XVI Форуму Польща-Україна (організованого у Львові 14-15 червня 2024 року Фкндацією імені Стефана Баторія та Міжнародним Фондом „Відродження”), сенатор Богдан Кліх присвятив початку переговорів про вступ України до ЄС. Чи міг Європейський Союз вчинити інакше? – запитував він. – Звичайно, консервативний підхід щодо, України був можливим, і міг би привести до появи на зовнішньому кордоні Європейського Союзу фактичних та символічних перепон. ЄС міг би брати участь у підтримці воюючої України, але відгородитися від війни кордоном, забезпечившись від проникнення війни на територію ЄС. Однак, такий консервативний сценарій не мав би довгострокової перспективи. Як довгострокову та сміливу перспективу, слід розглядати початок переговорів про вступ, які будуть матеріалізовані через визначення переговорної рамки та запуск міжурядової конференції, яка відбулася 25 червня цього року.
Ми не маємо іншого виходу, як забезпечити перемогу України. Такі заходи, як навчання українських солдатів на території країн-членів Європейського Союзу, незалежно від того, чи здійснюється це в багатосторонньому форматі, як Європейська військова місія підтримки, чи на рівні двосторонніх угод, є обгрунтоваими – підкреслив голова Сенатської комісії з європейських справ і колишній міністр оборони Польщі.
Тимчасовий захист є механізмом, який вперше було застосовано у Європейському Союзі на підставі Директиви Ради від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб, та заходи, що сприяють балансуванню зусиль між державами-членами щодо прийняття таких осіб та їхніх наслідків. Ця директива була введена в дію виконавчим рішенням Ради від 4 березня 2022 року, яке констатувало наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 директиви, та спричинило впровадження тимчасового захисту. Пізніше було продовжено тимчасовий захист переміщених осіб з України до 4 березня 2025 року.
Спосіб впровадження директиви та адаптації національного правопорядку відрізнявся в окремих державах-членах Європейського Союзу. У Польщі в перші місяці війни вдалося встановити рамки відносно ефективної підтримки процесу релокації воєнних біженців. Синергія місцевих громад, діаспори, неурядових організацій, гуманітарних структур та державних установ створювала картину успіху польської „м’якої сили”, що було відображено у міжнародних рейтингах. Захист, хоч і тимчасовий, став основою для легального перебування та користування широким спектром прав найбільшої (за статусом перебування) групи іноземців у Польщі.
Переміщені особи з України, які є новою та надзвичайно різноманітною за потенціалом соціальною групою, з перших днів перебування фактично зрівнялися з польськими громадянами у сфері практичних прав. Їм було надано повний доступ до ринку праці, право на ведення одноосібної господарської діяльності та доступ до соціальної допомоги, включаючи виплати 800+, але без чіткої перспективи продовження перебування.
Які зміни передбачає, підписана кілька днів тому Президентом, нова редакція закону від 1 липня 2024 року? Ксенія Наранович, соціолог і фахівець з питань соціальної та міграційної політики, детально описує і аналізує нові положення. Найбільшим їх недоліком вона вважає затяжну тимчасовість рішень при скороченні захисту, який вони надають.
Нова редакція закону робить непослідовні спроби знизити вартість захисту (непослідовні скасування забезпечувальних виплат, які мають факультативне значення з точки зору директиви 2001/55/ЄС, та їх залежність від більш широкої соціальної інтеграції переміщених осіб, зокрема, включення неповнолітніх зі статусом UKR до польської системи освіти), продовження періоду тимчасовості та невизначеності як для осіб зі статусом UKR, так і, зовсім безпідставно, для інших груп – підсумовує авторка.
